1. Лицо, которое неосновательно получило или сберегло имущество, обязано возвратить или возместить потерпевшему все доходы, которые оно извлекло или должно было извлечь из этого имущества с того времени, когда узнало или должно было узнать о неосновательности обогащения.

2. На сумму неосновательного денежного обогащения подлежат начислению проценты за пользование чужими средствами (статья 395) с того времени, когда приобретатель узнал или должен был узнать о неосновательности получения или сбережения денежных средств.

Комментарий к Ст. 1107 ГК РФ

1. Комментируемая статья посвящена взысканию косвенного обогащения, которое образуют доходы, извлеченные из неосновательно полученного (сбереженного) имущества. Согласно п. 1 данной статьи лицо, которое неосновательно получило или сберегло имущество, обязано возвратить или возместить потерпевшему все доходы, которые оно извлекло или должно было извлечь из этого имущества с того времени, когда узнало или должно было узнать о неосновательности обогащения. На сумму неосновательного денежного обогащения подлежат начислению проценты за пользование чужими денежными средствами в соответствии с правилами ст. 395 ГК РФ с того времени, когда приобретатель узнал или должен был узнать о неосновательности получения или сбережения денежных средств (п. 2).

Смысл данных норм состоит в стимулировании приобретателя к незамедлительному исполнению своей обязанности по возврату неосновательно полученного или сбереженного сразу после того, как ему стало известно об отсутствии правовых оснований для получения выгоды за счет другого лица.

2. Как следует из п. 1 комментируемой статьи, возмещению подлежат не только доходы, фактически извлеченные неосновательно обогатившимся из полученного имущества, но и те доходы, которые он должен был извлечь.

Строго говоря, взыскание с приобретателя того, что он фактически в качестве доходов не получил, но должен был получить, вступает в противоречие с основной идеей института кондикционных обязательств — возвратом действительно полученного обогащения, а не предполагаемого, в отличие от института убытков, которые могут взыскиваться в виде упущенной выгоды.

Тем не менее при разрешении споров, вытекающих из неосновательного обогащения, следует руководствоваться действующим законодательством и в соответствии с п. 1 комментируемой статьи взыскивать в пользу потерпевшего и те доходы, которые хотя и не были в действительности извлечены, но должны были быть получены приобретателем из имущества, приобретенного или сбереженного без правовых оснований. Как писала А.Е. Семенова, взыскание таких доходов напоминает возмещение упущенной выгоды, но существенно отличается тем, что при определении размера этих предполагаемых доходов следует исходить не из того, какой доход могло бы извлечь лицо, неосновательно лишенное своего имущества, а из того, какое хозяйственное употребление должен был дать этому имуществу приобретатель при нормальных для него способах хозяйствования .

В п. 8 информационного письма от 11 января 2000 г. N 49 Президиум ВАС РФ обратил внимание на то, что возможность извлечения и размер доходов от использования ответчиком неосновательно приобретенного имущества (п. 1 комментируемой статьи) должны быть доказаны истцом. В приведенном в указанном пункте примере организация обратилась в арбитражный суд с иском к предприятию о взыскании доходов, которые последнее должно было извлечь из переданного ему по ничтожному договору аренды имущества (вертолетов) за все время пользования на основании ст. 167 ГК РФ и п. 1 комментируемой статьи. Однако истец не представил доказательств, подтверждающих факт использования вертолетов ответчиком и получение им доходов от их использования, а материалы дела, наоборот, свидетельствовали о том, что последний по объективным причинам не мог извлечь никаких доходов из неосновательно полученного имущества ввиду того, что техника была передана ответчику без необходимых документов, в отсутствие которых воздушные суда к эксплуатации не допускаются. Поэтому в удовлетворении требования истца о взыскании доходов было отказано.

3. Как видно из содержания комментируемой статьи, она различает ситуации неосновательного денежного обогащения (п. 2) и ситуации, когда предметом обогащения является иное имущество (п. 1). Соответственно, если на сумму неосновательного денежного обогащения просто подлежат начислению проценты за пользование чужими средствами в соответствии с правилами ст. 395 ГК РФ и истцу достаточно доказать факт приобретения или сбережения денежных средств за его счет ответчиком и осведомленность ответчика об отсутствии для того правовых оснований, то применительно к обогащению, полученному в неденежной форме, для взыскания доходов истец должен также доказать факт извлечения ответчиком этих доходов (или возможность их извлечения), а также их размер.

Указанные различия объясняются особыми экономическими свойствами такого имущества, как денежные средства, поскольку деньги по своей природе в нормальном имущественном обороте всегда должны приносить доход их разумному обладателю. Иное же имущество не всегда может приносить доход, а потому для взыскания такого дохода потерпевший должен доказать объективную возможность его извлечения приобретателем при данных обстоятельствах в определенном размере.

В связи с этим в п. 6 информационного письма от 11 января 2000 г. N 49 указано, что положения п. 2 комментируемой статьи о взыскании с неосновательного приобретателя процентов по правилам ст. 395 ГК РФ применяются только в случаях, когда имело место обогащение в денежной форме. При этом не имеет значения, возвращается ли имущество, составляющее неосновательное обогащение, потерпевшему в натуре или в соответствии с п. 1 ст. 1105 ГК РФ с приобретателя взыскивается денежное возмещение стоимости этого имущества, — в обоих указанных случаях положения п. 2 комментируемой статьи применению не подлежат, а доходы в пользу потерпевшего могут быть взысканы лишь по правилам п. 1 настоящей статьи.

4. Из содержания п. 2 комментируемой статьи вытекает, что в большинстве случаев ответчик по кондикционному иску должен уплатить проценты за пользование неосновательно приобретенными (сбереженными) денежными средствами по крайней мере с момента получения им от истца требования о возврате неосновательного обогащения. Очевидно, что после получения такого требования от потерпевшего приобретатель уже не может ссылаться на свою неосведомленность об отсутствии правовых оснований обогащения . Вместе с тем момент осведомленности приобретателя об этом, с которого начисляются проценты на сумму неосновательного денежного обогащения, может наступить и ранее. Примером может служить дело, фабула которого изложена в п. 5 информационного письма от 11 января 2000 г. N 49. Между двумя предприятиями был заключен договор купли-продажи ремонтного оборудования. После передачи товара продавец выставил счет на сумму 6 млн. рублей. Покупатель в счет оплаты перечислил продавцу 200 млн. рублей. Обнаружив факт переплаты, покупатель предъявил продавцу требование о возврате излишне полученных им средств, а также об уплате процентов за весь период пользования чужими денежными средствами на основании п. 1 ст. 395 ГК РФ и комментируемой статьи. Продавец требование в части основного долга признал, а требование об уплате процентов отклонил, указав, что узнал о неосновательности перечисления средств лишь при получении требования об их возврате.

———————————
Сказанное не относится к случаям начисления процентов на сумму неосновательного денежного обогащения на основании подп. 1 ст. 1103 и п. 2 ст. 1107 ГК РФ при применении последствий недействительности оспоримой сделки: как указано в п. 28 Постановления Пленумов ВС РФ и ВАС РФ от 8 октября 1998 г. N 13/14, проценты подлежат начислению с момента вступления в силу решения суда о признании сделки недействительной, если судом не будет установлено, что приобретатель узнал или должен был узнать о неосновательности получения или сбережения денежных средств ранее признания сделки недействительной.

В то же время, как было установлено судом, иные отношения, кроме отношений по продаже оборудования на основании конкретного договора, между истцом и ответчиком отсутствовали. Ответчик сам выставлял счет на конкретную сумму, в платежных поручениях истца имелась ссылка на конкретный договор и счет-фактуру. При таких условиях ответчик, получив от истца переплату по договору и не имея с ним никаких иных гражданско-правовых отношений, кроме как по этому договору, очевидно должен был узнать о неосновательности приобретения излишне перечисленных ему средств уже с момента получения от банка сведений об их зачислении на его счет и об основании их зачисления (ссылках в платежных поручениях истца на конкретный договор и счет-фактуру, предусматривающие меньшую сумму, подлежащую оплате). Поэтому с ответчика были взысканы проценты на сумму неосновательно приобретенных денежных средств с момента, когда ответчик получил от банка соответствующие сведения о проведенной по его счету операции.

Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки

1. Цей Порядок визначає процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання Держпраці та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі – дозвіл).

2. Дія цього Порядку не поширюється на державні аварійно-рятувальні служби та їх формування, які в установленому порядку пройшли атестацію, а також на органи військового управління, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації Збройних Сил, інші військові формування, які утворені відповідно до законів та в яких до виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не залучаються наймані працівники.

3. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

• висновок експертизи – документ, який складається експертною організацією за результатами проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання за формою, розробленою Держпраці і затвердженою в установленому порядку, містить інформацію про відповідність (невідповідність) об’єкта експертизи вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки і на підставі якого приймається рішення щодо видачі дозволу;
• експертні організації – експертно-технічні центри, що належать до сфери управління Держпраці, або незалежні експертні організації, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці та мають підтверджену компетенцію для інспекційної діяльності у сфері охорони праці відповідно до законодавства;
• експлуатація машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки – довготривалий період використання під час виробничого процесу машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки з урахуванням їх експлуатаційних характеристик;
• застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки – використання машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за призначенням згідно з результатами оцінки їх відповідності вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки;
• науково-технічна підтримка державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці – технічна, експертна діяльність за напрямами, розробленими Держпраці і затвердженими в установленому порядку, що спрямована на підвищення ефективності контрольно-наглядової діяльності у зазначеній сфері.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про охорону праці” та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

4. Вимоги до експертних організацій розробляються Держпраці та затверджуються за погодженням з Антимонопольним комітетом в установленому порядку.

5. Плата за проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання визначається експертними організаціями відповідно до Порядку визначення граничного розміру тарифу на проведення експертизи стану безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2009 р. № 1251

6. Дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається:

• роботодавцеві – на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3;
• виробникові або постачальникові машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі – виробник або остачальник) – на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3, якщо інша форма оцінки його відповідності, яка є обов’язковою вимогою до нього, не встановлена технічними регламентами.

У разі коли дозвіл на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки отримано виробником або постачальником до прийняття зобов’язань щодо їх постачання, роботодавець може застосовувати зазначені машини, механізми, устаткування на підставі завіреної в установленому законодавством порядку копії дозволу, одержаної від такого виробника або постачальника.

7. Дозвіл видається:

• Держпраці – на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у пункті 1 додатка 2;
• територіальним органом Держпраці – на виконання робіт підвищеної небезпеки, крім тих, що зазначені в абзаці другому цього пункту, та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

При цьому дозвіл територіальним органом Держпраці видається за місцем державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи – підприємця.

Пункт 8 виключено на підставі Постанови КМ № 927 від 10.10.2012

9. Для одержання дозволу, який видає:

1) територіальний орган Держпраці, роботодавець, виробник або постачальник подає в паперовій формі особисто, через уповноважену ним особу, надсилає поштою або у випадках, передбачених законом, в електронній формі через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування, адміністратору заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додається:

• на виконання робіт підвищеної небезпеки – висновок експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання під час виконання заявлених робіт;
• на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки – висновок експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування та їх відповідності вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки;
• на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки – висновок експертизи відповідності таких машин, механізмів, устаткування вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки;

2) Держпраці, роботодавець подає в паперовій формі особисто, через уповноважену ним особу, надсилає поштою або у випадках, передбачених законом, в електронній формі через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування, заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додається висновок експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання під час виконання заявлених робіт.

Забороняється вимагати для одержання дозволу документи, не передбачені законом.

10. Строк видачі дозволу або повідомлення роботодавця, виробника або постачальника про відмову у його видачі становить десять робочих днів з дня отримання документів, зазначених у пункті 9 цього Порядку.

У разі коли в установлений строк роботодавцеві, виробникові або постачальникові не видано або не надіслано дозвіл чи рішення про відмову у його видачі, він має право через десять робочих днів з дня закінчення такого строку виконувати роботи підвищеної небезпеки та/або експлуатувати (застосовувати) машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, зазначені в його заяві, згідно із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

11. Рішення про відмову у видачі дозволу приймається у випадках, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці”.

Пункт 12 виключено на підставі Постанови КМ № 48 від 07.02.2018

13. Переоформлення дозволу чи повідомлення роботодавця, виробника або постачальника про відмову у його переоформленні здійснюється органом, що його видав, відповідно до Законів України «Про охорону праці” та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

14. Дія дозволу поширюється на всю територію України. Роботодавець, який отримав дозвіл і має намір виконувати роботи підвищеної небезпеки та/або експлуатувати (застосовувати) машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки (у тому числі відокремленим підрозділом), повинен письмово повідомити про це територіальний орган Держпраці за місцем виконання таких робіт та/або експлуатації (застосування) таких машин, механізмів, устаткування не пізніше ніж за десять робочих днів до початку їх виконання та/або експлуатації (застосування) з наданням копії дозволу.

15.Строк дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки або на експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки становить п’ять років.

Строк дії дозволу продовжується органом, що його видав.

У разі коли під час строку дії дозволу роботодавцем не порушено його умов, строк дії такого дозволу продовжується на наступні п’ять років на підставі заяви роботодавця, поданої за формою згідно з додатком 5, та оригіналу дозволу.

Якщо під час строку дії дозволу роботодавцем порушено його умови, зокрема не дотримано вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у пункті 1 додатка 2, чи допущено виникнення аварій та/або нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, із смертельними або тяжкими наслідками, строк дії дозволу продовжується на підставі зазначеної заяви, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

16. Дозвіл на застосування машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки є безстроковим.

17. Дозвіл може бути анульований у випадках, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці”.

Рішення про анулювання дозволу приймається органом, що його видав.

Дія дозволу припиняється через десять робочих днів з дня прийняття рішення про його анулювання.

18. Роботодавець, виробник або постачальник повинен протягом десяти робочих днів після одержання повідомлення про анулювання дозволу подати оригінал такого дозволу або його дублікат до органу, що видав дозвіл, особисто чи надіслати рекомендованим листом з описом вкладення. Зазначений орган робить на оригіналі дозволу або його дублікаті позначку про анулювання дозволу, вносить відповідну інформацію до реєстру дозволів та повертає протягом трьох робочих днів оригінал дозволу або його дублікат роботодавцеві, виробникові або постачальникові.

19. У разі анулювання дозволу роботодавець, виробник або постачальник може отримати новий дозвіл відповідно до вимог цього Порядку.

20. Держпраці та її територіальні органи ведуть реєстр дозволів в установленому порядку, узагальнюють інформацію про видані та анульовані дозволи і оприлюднюють її у засобах масової інформації та на власному веб-сайті.

Держпраці та її територіальні органи вносять до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомості про дозволи (зареєстровані декларації) в установленому порядку.

21. Виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначено в додатку 7, здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Декларація за формою згідно з додатком 8 подається суб’єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою):

• у паперовій формі особисто або поштовим відправленням – адміністратору;
• в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, оформлена згідно з вимогами законів у сфері електронних документів, – дозвільному органу за своїм місцезнаходженням або у випадках, передбачених законом, за місцем провадження діяльності чи місцезнаходженням об’єкта не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до Закону України.

від 26 жовтня 2011 р. № 1107

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України
від 10 жовтня 2012 року № 927,
від 11 лютого 2016 року № 76

Відповідно до статті 21 Закону України «Про охорону праці» Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1631 «Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами» (Офіційний вісник України, 2003 р., № 42, ст. 2222);

пункт 11 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 р. № 313 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 10, ст. 617).

Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 26 жовтня 2011 р. № 1107

ПОРЯДОК видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки

(У тексті Порядку слово «Держгірпромнагляд» в усіх відмінках замінено словом «Держпраці» згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 76)

1. Цей Порядок визначає процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання Держпраці та його територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі — дозвіл).

2. Дія цього Порядку не поширюється на державні аварійно-рятувальні служби та їх формування, які в установленому порядку пройшли атестацію, а також на органи військового управління, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації Збройних Сил, інші військові формування, які утворені відповідно до законів та в яких до виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки не залучаються наймані працівники.

3. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

висновок експертизи — документ, який складається експертною організацією за результатами проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання за формою, розробленою Держпраці і затвердженою в установленому порядку, містить інформацію про відповідність (невідповідність) об’єкта експертизи вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки і на підставі якого приймається рішення щодо видачі дозволу;

експертні організації — експертно-технічні центри, що належать до сфери управління Держпраці, або незалежні експертні організації, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці;

експлуатація машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки — довготривалий період використання під час виробничого процесу машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки з урахуванням їх експлуатаційних характеристик;

застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки — використання машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки за призначенням згідно з результатами оцінки їх відповідності вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки;

науково-технічна підтримка державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці — технічна, експертна діяльність за напрямами, розробленими Держпраці і затвердженими в установленому порядку, що спрямована на підвищення ефективності контрольно-наглядової діяльності у зазначеній сфері.

(абзац шостий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 р. № 927)

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про охорону праці» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

4. Вимоги до експертних організацій розробляються Держпраці та затверджуються за погодженням з Антимонопольним комітетом в установленому порядку.

5. Плата за проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання визначається експертними організаціями відповідно до Порядку визначення граничного розміру тарифу на проведення експертизи стану безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2009 р. № 1251(Офіційний вісник України, 2009 р., № 91, ст. 3079).

6. Дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається:

роботодавцеві — на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3;

виробникові або постачальникові машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі — виробник або постачальник) — на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

У разі коли дозвіл на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки отримано виробником або постачальником до прийняття зобов’язань щодо їх постачання, роботодавець може застосовувати зазначені машини, механізми, устатковання на підставі завіреної в установленому законодавством порядку копії дозволу, одержаної від такого виробника або постачальника.

7. Дозвіл видається:

Держпраці — на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у пунктах 1, 3–5 додатка 2;

(абзац другий пункту 7 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 р. № 927)

територіальним органом Держпраці — на виконання робіт підвищеної небезпеки, крім тих, що зазначені в абзаці другому цього пункту, та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

(абзац третій пункту 7 у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 р. № 927)

При цьому дозвіл територіальним органом видається за місцем державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи — підприємця.

8. Пункт 8 виключено

(згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 10.10.2012 р. № 927)

9. Для одержання дозволу, який видає:

1) територіальний орган Держпраці, — роботодавець, виробник або постачальник (уповноважена ним особа) подає особисто чи надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до державного адміністратора заяву за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. № 1176 «Про затвердження форми заяви на одержання суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру» (Офіційний вісник України, 2005 р., № 49, ст. 3074; 2008 р., № 68, ст. 2267), до якої додається:

на виконання робіт підвищеної небезпеки — висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявлених робіт;

на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки — висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устатковання та їх відповідності вимогам зазначеного законодавства;

на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки — висновок експертизи щодо відповідності таких машин, механізмів, устатковання вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки;

2) Держпраці, — роботодавець (уповноважена ним особа) подає особисто чи надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додається висновок експертизи, зазначений в абзаці другому підпункту 1 цього пункту.

Забороняєтьсявимагати для одержання дозволу документи, не передбачені цим Порядком.

(пункт 9 у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 10.10.2012 р. № 927)

10. Строк видачі дозволу або повідомлення роботодавця, виробника або постачальника про відмову у його видачі становить десять робочих днів з дня отримання документів, зазначених у пункті 9 цього Порядку.

У разі коли в установлений строк роботодавцеві, виробникові або постачальникові не видано або не надіслано дозвіл чи рішення про відмову у його видачі, він має право через десять робочих днів з дня закінчення такого строку виконувати роботи підвищеної небезпеки та/або експлуатувати (застосовувати) машини, механізми, устатковання підвищеної небезпеки, зазначені в його заяві, згідно із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

11. Рішення про відмову у видачі дозволу приймається у випадках, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці».

12. Видача дубліката дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

13. Переоформлення дозволу чи повідомлення роботодавця, виробника або постачальника про відмову у його переоформленні здійснюється відповідно до Законів України «Про охорону праці» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

14. Дія дозволу поширюється на всю територію України.

Роботодавець, який отримав дозвіл і має намір виконувати роботи підвищеної небезпеки та/або експлуатувати (застосовувати) машини, механізми, устатковання підвищеної небезпеки (у тому числі відокремленим підрозділом), повинен письмово повідомити про це територіальний орган Держпраці за місцем виконання таких робіт та/або експлуатації (застосування) таких машин, механізмів, устатковання не пізніше ніж за десять робочих днів до початку їх виконання та/або експлуатації (застосування) з наданням копії дозволу.

15. Строк дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки або на експлуатацію машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки становить п’ять років.

Строк дії дозволу продовжується органом, що його видав.

У разі коли під час строку дії дозволу роботодавцем не порушено його умов, строк дії такого дозволу продовжується на наступні п’ять років на підставі заяви роботодавця, поданої за формою згідно з додатком 5, та оригіналу дозволу.

Якщо під час строку дії дозволу роботодавцем порушено його умови, зокрема не дотримано вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у пункті 1 додатка 2, чи допущено виникнення аварій та/або нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, із смертельними або тяжкими наслідками, строк дії дозволу продовжується на підставі зазначеної заяви, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

16. Дозвіл на застосування машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки є безстроковим.

17. Дозвіл може бути анульований у випадках, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці».

Рішення про анулювання дозволу приймається органом, що його видав.

Дія дозволу припиняється через десять робочих днів з дня прийняття рішення про його анулювання.

18. Роботодавець, виробник або постачальник повинен протягом десяти робочих днів після одержання повідомлення про анулювання дозволу подати оригінал такого дозволу або його дублікат до органу, що видав дозвіл, особисто чи надіслати рекомендованим листом з описом вкладення.

Зазначений орган робить на оригіналі дозволу або його дублікаті позначку про анулювання дозволу, вносить відповідну інформацію до реєстру дозволів та повертає протягом трьох робочих днів оригінал дозволу або його дублікат роботодавцеві, виробникові або постачальникові.

19. У разі анулювання дозволу роботодавець, виробник або постачальник може отримати новий дозвіл відповідно до вимог цього Порядку.

20. Держпраці та його територіальні органи ведуть реєстр дозволів в установленому ним порядку, узагальнюють інформацію про видані та анульовані дозволи і оприлюднюють її у засобах масової інформації та на власному веб-сайті.

21. Виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 6, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначене у додатку 7, здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності його матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Зазначена декларація подається роботодавцем за формою згідно з додатком 8 у двох примірниках особисто чи надсилається рекомендованим листом з описом вкладення до територіального органу Держпраці за місцем виконання таких робіт не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку їх виконання відповідно до Порядку повідомлення державного адміністратора або дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 р. № 685 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 20, ст. 1482; 2010 р., № 35, ст. 1213).

Додаток 1
до Порядку

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки

(найменування територіального органу в разі видачі дозволу таким органом)

№ _______________

Додаток 2
до Порядку

ПЕРЕЛІК видів робіт підвищеної небезпеки

1. Технічний огляд, випробування, експертне обстеження, технічне діагностування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки та пункті 1 додатку 7 до такого Порядку.

2. Монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

3. Виробництво, переробка, розподіл та застосування шкідливих небезпечних речовин 1, 2 і 3 класу небезпеки, а також аміаку, водню та продуктів розділення повітря.

4. Вибухові роботи та роботи, пов’язані з використанням енергії вибуху.

5. Утилізація зброї, звичайних видів боєприпасів та виробів ракетної техніки.

6. Газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах.

7. Переробка нафти, вуглеводневих газів і конденсату.

8. Спорудження магістральних газопроводів, нафтопроводів і продуктопроводів (нафтопродуктопроводів, аміакопроводів, етиленопроводів тощо), систем газопостачання природним та зрідженим газом.

9. Роботи з вироблення агломерату, коксу, розплавів чорних і кольорових металів та сплавів на основі таких металів, заготовок для прокатного виробництва, готового прокату, металевих труб і феросплавів.

10. Буріння, експлуатація та капітальний ремонт свердловин під час геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин.

11. Зберігання балонів, контейнерів, цистерн та інших ємностей із стисненим, зрідженим, отруйним, вибухонебезпечним та інертним газом, їх заповнення, спорожнення і ремонт.

12. Роботи в діючих електроустановках напругою понад 1000 В та в зонах дії струму високої частоти.

13. Підземні та відкриті гірничі роботи.

14. Маркшейдерські роботи.

16. Земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 метри або в зоні розташування підземних комунікацій чи під водою.

17. Водолазні роботи.

18. Роботи верхолазні та скелелазні, що виконуються на висоті 5 метрів і більше над поверхнею ґрунту, з перекриття або робочого настилу, та роботи, що виконуються за допомогою підйомних і підвісних колисок, механічних підіймачів та будівельних підйомників.

19. Зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин, електропрогрівання бетону та електророзморожування ґрунтів.

20. Будівництво, ремонт, експлуатація та ліквідація підземних споруд, не пов’язаних з видобутком корисних копалин.

21. Лісосічні роботи, трелювання, транспортування та сплав лісу.

22. Роботи із збагачування корисних копалин.

23. Зварювальні, газополум’яні, наплавні роботи.

24. Обстеження, ремонт та чищення димарів, повітропроводів.

25. Роботи із збереження та переробки зерна.

26. Звалювання та розпилювання блоків природного каменю.

Додаток 3
до Порядку

ПЕРЕЛІК машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки

1. Устатковання, пов’язане з використанням, виготовленням, переробкою, зберіганням, транспортуванням, утилізацією чи знешкодженням небезпечних або шкідливих речовин.

2. Технологічне устатковання та лінійні частини магістральних газопроводів, нафтопроводів, продуктопроводів (нафтопродуктопроводів, аміакопроводів, етиленопроводів тощо).

3. Технологічне устатковання, лінійні частини та їх елементи систем газопостачання природним і зрідженим газом суб’єктів господарювання та населених пунктів, а також газовикористовуюче обладнання потужністю понад 100 кВт.

4. Технологічне устатковання систем промислового та міжпромислового збору нафти і газу.

5. Технологічне устатковання об’єктів нафтогазовидобувної промисловості.

6. Технологічне устатковання для утилізації зброї, звичайних видів боєприпасів та виробів ракетної техніки.

7. Гірничошахтне та гірничорятувальне устатковання.

8. устатковання для видобутку та транспортування корисних копалин відкритим способом.

9. Конвеєрні стрічки для вугільної, гірничорудної, нерудної, металургійної та коксохімічної промисловості.

10. Устатковання для дроблення, сортування, збагачення корисних копалин і огрудкування руд та концентратів, технологічне обладнання з переробки природного каменю.

11. Устатковання та технічні засоби для виготовлення, використання і транспортування вибухових матеріалів і виробів на їх основі, комплекси для їх переробки та зберігання.

12. Технологічне устатковання хімічної, біохімічної, нафтохімічної, нафтогазопереробної, металургійної, коксохімічної, ливарної, олійно-жирової, ефіроолійної, деревообробної промисловості, хлор- та аміаковикористовуючих виробництв.

13. Технологічне устатковання для целюлозно-паперового виробництва, переробки пластмас, полімерних матеріалів і гумотехнічних виробів.

14. Електрообладнання, призначене для експлуатації (застосування) у вибухонебезпечних зонах.

15. Електричне устатковання електричних станцій та мереж, технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В.

16. Парові і водогрійні котли теплопродуктивністю понад 0,1 МВт.

(пункт 16 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 р. № 927)

17. Посудини, що працюють під тиском понад 0,05 МПа.

18. Трубопроводи пари та гарячої води з робочим тиском понад 0,05 МПа і температурою води вище 110° C, які підлягають реєстрації в територіальних органах Держпраці.

19. Вантажопідіймальні крани і машини, ліфти, ескалатори, траволатори, канатні дороги, підйомники, зокрема будівельні, та фунікулери.

20. Технологічні транспортні засоби, що підлягають реєстрації в територіальних органах Держпраці.

21. Атракціони підвищеної небезпеки стаціонарні, пересувні та мобільні.

Додаток 4
до Порядку

Керівникові Держпраці
___________________________
(ініціали та прізвище)

ЗАЯВА на одержання дозволу

(додаток 4 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 р. № 927)

Додаток 5
до Порядку

Керівникові _________________________
(Держпраці або його
територіального органу)
________________________
(ініціали та прізвище)

ЗАЯВА на продовження строку дії дозволу

Додаток 6
до Порядку

ПЕРЕЛІК видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки

1. Радіологічний (дозиметричний) і піротехнічний контроль.

2. Виготовлення та випробування вантажозахоплюючих пристроїв (стропів, траверсів, грейферів, захватів).

3. Експлуатація і ремонт водозбірних споруд.

4. Продавлювання тунельних конструкцій під будинками, спорудами, магістралями і водоймищами, крім земляних робіт, що виконуються на глибині понад 2 метри або в зоні розташування підземних комунікацій чи під водою.

5. Роботи із застосуванням піротехнічних виробів.

6. Експлуатація, обслуговування, ремонт технологічного устатковання харчової, переробної, поліграфічної, легкої та текстильної промисловості.

7. Ремонтні, монтажні, будівельні та інші роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра, крім робіт верхолазних та скелелазних, що виконуються на висоті 5 метрів і більше над поверхнею ґрунту, з перекриття або робочого настилу та робіт, що виконуються за допомогою підйомних і підвісних колисок, механічних підіймачів та будівельних підйомників.

8. Навчання з питань охорони праці працівників інших суб’єктів господарювання.

(пункт 8 у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 10.10.2012 р. № 927)

Додаток 7
до Порядку

1. Машини, механізми, устатковання для буріння, ремонту свердловин на суходолі і в акваторії моря.

2. Машини, механізми, устатковання для харчової, переробної, поліграфічної, легкої та текстильної промисловості.

3. Ковальсько-пресове устатковання.

Додаток 8
до Порядку

ДЕКЛАРАЦІЯ відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки

Гражданский кодекс Российской Федерации:

Статья 1107 ГК РФ. Возмещение потерпевшему неполученных доходов

1. Лицо, которое неосновательно получило или сберегло имущество, обязано возвратить или возместить потерпевшему все доходы, которые оно извлекло или должно было извлечь из этого имущества с того времени, когда узнало или должно было узнать о неосновательности обогащения.

2. На сумму неосновательного денежного обогащения подлежат начислению проценты за пользование чужими средствами (статья 395) с того времени, когда приобретатель узнал или должен был узнать о неосновательности получения или сбережения денежных средств.

документа: Гражданский кодекс РФ Часть 2 в действующей редакции

Комментарии к статье 1107 ГК РФ, судебная практика применения

В пп. 51, 58, 59 Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 24.03.2016 N 7 «О применении судами некоторых положений Гражданского кодекса Российской Федерации об ответственности за нарушение обязательств» содержатся следующие разъяснения:

Проценты по ст. 395 ГК РФ начисляются на излишне уплаченную сумму со дня, когда получившая деньги сторона узнала или должна была узнать о получении излишней оплаты

По требованию одной стороны денежного обязательства о возврате исполненного в связи с этим обязательством, например, при излишней оплате товара, работ, услуг на излишне уплаченную сумму начисляются проценты, предусмотренные статьей 395 ГК РФ, со дня, когда получившая указанные денежные средства сторона узнала или должна была узнать об этих обстоятельствах (пункт 3 статьи 307, пункт 1 статьи 424, подпункт 3 статьи 1103, статья 1107 ГК РФ). (п. 51 Постановления Пленума ВС РФ № 7).

Момент, с которого приобретатель узнал или должен был узнать о неосновательности получения или сбережения денежных средств

В соответствии с пунктом 2 статьи 1107 ГК РФ на сумму неосновательного обогащения подлежат начислению проценты, установленные пунктом 1 статьи 395 ГК РФ, с момента, когда приобретатель узнал или должен был узнать о неосновательности получения или сбережения денежных средств. В частности, таким моментом следует считать представление приобретателю банком выписки о проведенных по счету операциях или иной информации о движении средств по счету в порядке, предусмотренном банковскими правилами и договором банковского счета.

Само по себе получение информации о поступлении денежных средств в безналичной форме (путем зачисления средств на его банковский счет) без указания плательщика или назначения платежа не означает, что получатель узнал или должен был узнать о неосновательности их получения (п. 58 Постановления Пленума ВС РФ № 7).

В случае отмены судебного акта о взыскании, на сумму взысканных денежных средств начисляются проценты по ст. 395 ГК РФ с момента вступления в силу судебного акта или с момента зачисления денежных средств на счет взыскателя

Если во исполнение судебного акта ответчиком перечислены денежные средства кредитору, а впоследствии данный судебный акт отменен или изменен в части взыскания указанных денежных средств, и полученные взыскателем денежные средства должнику не возвращены, то, по общему правилу, на названную денежную сумму подлежат начислению проценты, установленные статьей 395 ГК РФ, с момента вступления в силу итогового судебного акта (пункт 2 статьи 1107 ГК РФ).

Вместе с тем с учетом обстоятельств конкретного дела, например, если имела место фальсификация доказательств и это привело к принятию решения, послужившего основанием для перечисления ему денежных средств, предусмотренные статьей 395 ГК РФ проценты подлежат начислению с более раннего момента, например, с момента зачисления денежных средств на расчетный счет недобросовестного взыскателя (пункты 3, 4 статьи 1, пункт 2 статьи 1107 ГК РФ) (п. 59 Постановления Пленума ВС РФ № 7).

В п. 31 Постановления Пленума Верховного Суда РФ N 13, Пленума ВАС РФ N 14 от 08.10.1998 «О практике применения положений Гражданского кодекса Российской Федерации о процентах за пользование чужими денежными средствами» содержатся следующие разъяснения:

Начисление процентов на сумму, подлежащую возврату на основании оспоримой сделки в случае, если сделка признана недействительной

При признании недействительной по иску лица, получившего денежную сумму, оспоримой сделки (займа, кредита, коммерческого кредита), предусматривавшей уплату процентов на переданную на основании этой сделки и подлежащую возврату сумму, суд с учетом обстоятельств дела может прекратить ее действие на будущее время (пункт 3 статьи 167 Кодекса). В этом случае проценты в соответствии с условиями сделки и в установленном ею размере начисляются до момента вступления в силу решения суда о признании оспоримой сделки недействительной. После вступления в силу решения суда проценты за пользование денежными средствами начисляются на основании пункта 2 статьи 1107 Кодекса.