Нормы времени

Производственный календарь

2015 2016 2017 2018 2019 2020

ПРАВИТЕЛЬСТВО РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
ПОСТАНОВЛЕНИЕ
О ПЕРЕНОСЕ ВЫХОДНЫХ ДНЕЙ В 2019 ГОДУ
В целях рационального использования работниками выходных и нерабочих праздничных дней Правительство Российской Федерации
постановляет:
Перенести в 2019 году следующие выходные дни:

  • с субботы и воскресенья 5 и 6 января на 2 и 3 мая
  • с субботы 23 февраля на 10 мая

Председатель Правительства
Российской Федерации

Праздники России:

  • 1, 2, 3, 4, 5, 6 и 8 января — Новогодние каникулы;
  • 7 января — Рождество Христово;
  • 23 февраля — День защитника Отечества;
  • 8 марта — Международный женский день;
  • 1 мая — Праздник Весны и Труда;
  • 9 мая — День Победы;
  • 12 июня — День России;
  • 4 ноября — День народного единства.

! На основании статьи 112 Трудового кодекса при совпадении выходного и нерабочего праздничного дней выходной день переносится на следующий после праздничного рабочий день.
Исключение составляют выходные дни, совпадающие с нерабочими праздничными днями января.

Продолжительность рабочего дня или смены, непосредственно предшествующих нерабочему праздничному дню, уменьшается на один час.

Начиная с 2013 г. Правительство Российской Федерации вправе переносить два выходных дня из числа выходных дней, совпадающих с нерабочими январскими праздничными днями, на другие дни в очередном календарном году.

Неповний робочий час: норми тривалості робочого часу

Робочий час — цей час, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати трудові функції згідно з трудовим договором. Його нормальна тривалість не може перевищувати 40 годин на тиждень. Це прямо вказано в ст. 50 КЗпП.

Водночас трудове законодавство допускає можливість установлення працівникам неповного робочого часу в таких варіантах:

— неповний робочий день, тобто зменшення тривалості щоденної роботи;

— неповний робочий тиждень, тобто зменшення кількості робочих днів на тиждень за нормальної тривалості робочого дня;

— поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня.

У загальному випадку один із вказаних режимів може встановлюватися за домовленістю між працівником і роботодавцем (див. ст. 56 КЗпП). Проте в окремих випадках згода роботодавця на встановлення неповного робочого часу не потрібна. Так, роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час, якщо з таким проханням до нього звернеться:

— вагітна жінка;

— жінка, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі таку, що знаходиться під її опікою;

— жінка, яка здійснює догляд за хворим членом сім’ї згідно з медичним висновком;

— батько, який виховує дітей без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

— опікун, піклувальник, один з прийомних батьків або один з батьків-вихователів.

А ось працівникам похилого віку* на їх прохання можуть бути встановлені неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст. 13 Закону № 3721).

* Громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV, а також особи, яким до досягнення вказаного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року (ст. 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 р. № 3721-XII, далі — Закон № 3721).

Крім того, за наявності істотних змін в організації виробництва та праці неповний робочий час може бути встановлений за ініціативою роботодавця. Проте в цьому випадку роботодавцеві доведеться дотриматися процедури зміни істотних умов праці, передбаченої ст. 32 КЗпП. Причому про майбутні зміни працівника, умови праці якого змінюються, треба буде повідомити не пізніше ніж за 2 місяці.

А якщо працівник не згоден продовжувати роботу в нових умовах? У такому разі з ним припиняють трудовий договір на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Підкреслимо: неповний робочий час може бути встановлений як на певний час, так і на необмежений строк, при прийнятті на роботу працівника або під час роботи. Майте на увазі: робота на умовах неповного робочого дня (тижня) не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників (ч. 3 ст. 56 КЗпП).

Встановлення неповного робочого часу зобов’язує роботодавця виконати певну «паперово-розрахункову» роботу. Поговоримо про неї.

Паперове

Якщо неповний робочий час установлюють за домовленістю сторін, то про своє бажання працювати менше нормальної тривалості робочого часу працівник указує у відповідній заяві. Серед іншого, у ній працівник відображає бажані:

— режим роботи (неповний робочий день, неповний робочий тиждень або їх поєднання);

— тривалість робочого дня в робочі дні тижня (якщо зменшується робочий день) та/або кількість робочих днів протягом робочого тижня (якщо зменшується кількість робочих днів) або кількість робочих годин на тиждень, якщо порядок виходу працівника на роботу регулюється графіком виходу на роботу (графіком змінності).

Якщо роботодавець згоден, то він, у свою чергу, обумовлює такі умови роботи, у наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу (якщо неповний робочий час установлюють працівникові при прийнятті на роботу) або в наказі (розпорядженні) про встановлення неповного робочого часу (якщо його встановлюють у процесі трудової діяльності працівника). У цьому ж документі роботодавець може вказати, яку частину штатної одиниці займатиме працівник з неповним робочим часом.

Якщо неповний робочий час установлюють за ініціативою роботодавця у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці (ч. 3 ст. 32 КЗпП), то умови його встановлення визначає роботодавець у наказі (розпорядженні) про заходи зі встановлення неповного робочого часу у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці.

НормувальнЕ

Для працівника, якому встановлений неповний робочий час, роботодавець зобов’язаний розрахувати індивідуальну норму робочого часу. Для цього йому знадобляться відомості про:

— тривалість щоденної роботи і робочого тижня працівника;

— вихідні дні і вільні від роботи дні, встановлені працівнику (якщо він працюватиме в режимі неповного робочого тижня);

— святкові і неробочі дні, які зазначені в ст. 73 КЗпП і припадають на період, за який розраховується норма робочого часу.

Якщо святковий/неробочий день (ст. 73 КЗпП) збігається з вихідним, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого (ч. 3 ст. 67 КЗпП). А ось

якщо святковий або неробочий день збігається з вільним від роботи днем, то таке перенесення не здійснюється.

Приклад 1. Працівнику встановлений режим неповного робочого тижня з робочими днями вівторок — четвер (8-годинний робочий день). При цьому вихідними днями для нього є субота і неділя. Понеділок і п’ятниця — вільні від роботи дні у зв’язку з роботою в режимі неповного робочого тижня.

У січні 2018 року святковий день 1 січня (Новий рік) припадає на понеділок. Цей день є для працівника вільним від роботи днем, а не вихідним. Тому вимога ст. 73 КЗпП про перенесення вихідного дня тут не діє.

А якими є справи зі святковим днем 7 січня (Різдво Христове)? Він збігається з вихідним днем працівника (7 січня 2018 року припадає на неділю). Отже, тут «включається» ст. 67 КЗпП і вихідний день із 7 січня (неділя) переноситься на 8 січня (понеділок). У результаті, у працівника день 8 січня 2018 року змінює свій статус з «вільного від роботи дня» на «вихідний день». У зв’язку з такою «накладкою» інший вільний від роботи день працівникові не надають. Тому 9 січня 2018 року (вівторок) буде у нього робочим днем.

Далі, визначившись з вихідними, вільними від роботи і святковими/неробочими днями, розподіляємо робочі години на робочі дні тижня і визначаємо, зокрема:

— кількість робочих днів у кожному календарному місяці періоду, за який обчислюємо норму робочого часу, а також загалом за такий період і за календарний рік. Причому врахуйте, тривалість роботи працівників, яким установлений неповний робочий час, не скорочується напередодні святкових і неробочих днів на 1 годину (див. лист Мінсоцполітики від 28.08.2014 р. № 397/12/116-14);

— індивідуальну норму тривалості робочого часу для кожного місяця періоду, за який обчислюємо норму робочого часу, а також загалом за такий період і за календарний рік.

Приклад 2. Працівнику встановлений режим неповного робочого дня (4 години на день). Робочими днями у нього є середа — неділя, вихідними днями — понеділок і вівторок.

Незважаючи на те що в грудні 2017 року працівник працюватиме 31 числа (передсвятковий день), тривалість його роботи в цей день скорочена не буде. Тобто працівник повинен буде відпрацювати у свій робочий день 31 грудня 4 години, адже при неповному робочому дні не діє припис про скорочення тривалості передсвяткового дня на 1 годину.

Водночас у колективному договорі можна прописати можливість скорочення тривалості роботи напередодні святкових днів для працівників, яким установлений режим неповного робочого часу (неповного робочого дня та/або неповного робочого тижня). У цьому ж документі слід вказати, наскільки скорочуватиметься робочий час у передсвяткові дні (наприклад, на 1 годину або на час, обчислюваний з урахуванням зайнятості працівника). Зі свого боку, вважаємо за доцільне передбачити таке скорочення для працівників з неповним робочим тижнем.

Хтось скаже: «Ой як складно! Може, просто помножити норму для п’ятиденки на частину штатної одиниці, яку займає працівник з неповним робочим часом, і не морочитися з розрахунком»? Ні, так чинити ми вам не рекомендуємо. Пояснимо чому.

Розрахунок норми робочого часу, наприклад, на 2017 рік, який був наведений Мінсоцполітики в додатку до листа від 05.08.2016 р. № 11535/0/14-16/13, призначений для п’ятиденного робочого тижня (!) з двома вихідними днями в суботу і неділю (!) при однаковій (!) тривалості часу роботи за день протягом робочого тижня.

Якщо хоча б один з названих показників не «спрацьовує», припустимо, в установі не п’ятиденний робочий тиждень або п’ятиденний, але вихідні дні інші, або п’ятиденний з вихідними днями в суботу і неділю, але тривалість часу роботи за день протягом робочого тижня різна, то роботодавцеві не можна орієнтуватися на норми робочого часу, наведені в тому листі. Йому необхідно самостійно скласти календар робочого часу на відповідний робочий рік і провести розрахунок норми тривалості робочого часу з урахуванням діючих в установі умов праці.

Дивіться самі.

Приклад 3. Працівнику з 1 грудня 2017 року буде встановлений режим:

1 варіант — неповного робочого дня — по 4 години на день. Вихідні дні — субота і неділя, 20-годинний робочий тиждень (4 год х 5 роб. дн.);

2 варіант — неповного робочого дня — по 4 години на день. Вихідні дні — понеділок і вівторок, 20-годинний робочий тиждень (4 год х 5 роб. дн.);

3 варіант — неповного робочого дня — з розподілом робочого часу за робочими днями тижня: понеділок — 6 годин, вівторок — 5 годин, середа — 4 години, четвер — 3 години, п’ятниця — 2 години. Вихідні дні — субота і неділя, 20-годинний робочий тиждень (6 + 5 + 4 + 3 + 2 ).

В усіх трьох варіантах, наведених вище, у працівника 20-годинний робочий тиждень. Проте норма робочого часу, наприклад, на грудень 2017 року, буде різною. Вона складе для:

1 варіанта: 4 год х 21 роб. дн. = 84 год, де 21 — кількість робочих днів у грудні згідно з графіком роботи працівника (1, 4 — 8, 11 — 15, 18 — 22, 25 — 29 грудня);

2 варіанта: 4 год х 23 роб. дн. = 92 год, де 23 — кількість робочих днів у грудні згідно з графіком роботи працівника (1 — 3, 6 — 10, 13 — 17, 20 — 24, 27 — 31 грудня);

3 варіанта: (6 год + 5 год + 4 год + 3 год) х 4 роб. дн. + 2 год х 5 роб. дн. = 82 год, де 4 роб. дн. — ця кількість робочих днів у грудні 2017 року, в які працівник відпрацює по 6 год (це 4, 11, 18 і 25 грудня), 5 год (це 5, 12, 19 і 26 грудня), 4 год (це 6, 13, 20 і 27 грудня) і 3 год (це 7, 14, 21 і 28 грудня), а 5 роб. дн. — кількість робочих днів у грудні 2017 року, в які працівник відпрацює по 2 год (це 1, 8, 15, 22, і 29 грудня).

Резюме. Незважаючи на те що в усіх трьох варіантах у працівника 20-годинний робочий тиждень, норма робочого часу на місяць різна. Що в цьому випадку вплинуло на її розрахунок? Тривалість робочого дня працівника і розподіл робочих та вихідних днів протягом тижня.

Таким чином,

встановлюючи працівникові неповний робочий час, роботодавець зобов’язаний розрахувати йому норму робочого часу.

Використати норму робочого часу на 2017 рік, наведену в додатку до листа Мінсоцполітики від 05.08.2016 р. № 11535/0/14-16/13* і розраховану під конкретну тривалість робочого тижня, роботодавці можуть лише для працівників з п’ятиденним робочим тижнем з двома вихідними днями в суботу і неділю з однаковою тривалістю часу роботи на день (наприклад, за 20-годинного робочого тижня — 4 години на день).

* Ознайомитися з нормою робочого часу, розрахованою за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу і неділю при однаковій тривалості часу роботи за день протягом робочого тижня для 2017 року, можна в спецвипуску «ОП», 2017, № 2/1, с. 29.

Неправильно робити розрахунок норми робочого часу для працівника з неповним робочим часом шляхом множення норми робочого часу, розрахованої для 40-годинного робочого тижня, на частину штатної одиниці, яку займає такий працівник.

Приклад 4. Працівнику встановлений режим неповного робочого дня — по 4 години на день. Вихідні дні — субота і неділя, 20-годинний робочий тиждень (4 год х 5 роб. дн.). Обіймає 0,5 штатної одиниці. Скорочення тривалості робочого часу для працівників з неповним робочим днем в установі не передбачено.

Припустимо, що роботодавець на 2017 рік визначив норму робочого часу для цього працівника шляхом множення норми робочого часу, розрахованої за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу і неділю при однаковій тривалості часу роботи за день 8 годин протягом робочого тижня і зменшенням тривалості роботи напередодні святкових і неробочих днів, на 0,5 (частина займаної працівником штатної одиниці) і отримав у результаті:

1986,0 год х 0,5 = 993 год.

У табелі обліку робочого часу за кожним робочим днем роботодавець проставляв працівникові фактично відпрацьовані ним 4 години. У результаті за рік він відпрацював 996 год, що на 3 перевищує норму. Звідки взялися ці 3 год?

Норма робочого часу на 2017 рік для працівника з 8-годинним робочим днем (993 год) розрахована з урахуванням зменшення тривалості роботи напередодні святкових і неробочих днів. А в працівника з прикладу такої «пільги» немає. Але роботодавець при розрахунку і встановленні йому норми робочого часу в 993 год не врахував цей факт.

Тому наша вам порада. Розрахуйте норму робочого часу для усіх працівників залежно від їх зайнятості. Затвердіть її відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця або безпосередньо грифом затвердження. Ознайомте з нормами працівників бажано не пізніше ніж за місяць до початку періоду, на який були розраховані норми. Це дозволить вам уникнути непотрібного нервування у разі, якщо до вашої установи завітають з інспекційним відвідуванням інспектори праці.

Висновки:

— Неповний робочий час може бути встановлений шляхом зменшення тривалості щоденної роботи (неповний робочий день) та/або зменшення кількості днів роботи (неповний робочий тиждень).

— Для працівника, якому встановлений неповний робочий час, роботодавець зобов’язаний розрахувати індивідуальну норму робочого часу.

— Для того щоб розрахувати для працівника норму робочого часу, необхідно мати відомості про встановлену йому тривалість щоденної роботи, дні, які є для нього робочими, вихідні і вільні від роботи дні (якщо він працюватиме в режимі неповного робочого тижня), а також святкові дні, що припадають на період, за який розраховується норма робочого часу.

Источник: https://i.Factor.ua/ukr/journals/ot/2017/november/issue-22/article-32212.html

Норма тривалості робочого часу на 2019 рік, (за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю)

Добре всі пам’ятаємо, що торік довгоочікуваного листа з нормами робочого часу на 2018 рік не було. Мінсоцполітики пояснило це тим, що воно не зобов’язане робити такі розрахунки, натомість роботодавці повинні це робити самотужки, керуючись нормами ст. 50-70 КЗпП. Адже законодавством не передбачено єдиних норм робочого часу, їх розрахунок залежить від багатьох показників, зокрема: календаря роботи підприємства (п’ятиденний чи шестиденний робочий тиждень), режиму та графіку роботи підприємства, тривалості щоденної роботи, а також, у які дні тижня працівникам надаються загальні щотижневі вихідні.

Тож ті роботодавці, що встановили п’ятиденний робочий тижденьз двома вихідними (субота та неділя) з однаковою тривалістю робочого дня протягом тижня можуть скористатися нормами робочого часу, наведеними в додатку до коментованого листа. Тобто розрахованими нормами робочого часу на 2019 рік з коментованого листа можна скористатися, якщо на підприємстві встановлено:

♦ п’ятиденний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер і п’ятниця;

♦ тривалість щоденної роботи ─ 8 годин (початок і закінчення роботи може відрізнятися);

♦ загальні вихідні дні встановлені ─ субота та неділя;

♦ робота напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) скорочується на 1 годину.

У разі будь-яких відхилень від наведених базових показників роботодавець має самостійно розрахувати місячні норми тривалості і річного фонду робочого часу.

Такі розрахунки доведеться проводити самостійно й у разі, якщо, скажімо, при п’ятиденному робочому тижні вихідними є неділя і понеділок (а не субота та неділя) або ж у зв’язку з безперервним режимом роботи для різних груп працівників встановлені різні вихідні дні (ст. 67-69 КЗпП). Чи, наприклад, коли при п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи з понеділка по четвер ─ 8 годин 15 хвилин, а в п’ятницю ─ 7 годин або ж з понеділка по четвер ─ 8 годин 12 хвилин, а в п’ятницю ─ 7 годин 12 хвилин.

У разі застосування шестиденного робочого тижня роботодавцю теж доведеться самостійно розраховувати норми робочого часу.

На жаль, на практиці інколи трапляються випадки, коли підприємства користуються нормами робочого часу, розрахованими Мінсоцполітики, ігноруючи те, що вони передбачають іншу щотижневу тривалість роботи протягом тижня, тривалість щоденної роботи чи інші вихідні дні, ніж субота та неділя.

Для того, щоб уникнути таких непорозумінь найближчим часом читачам журналу БухгалтеріяUA буде запропоновано алгоритмом та розрахунок норм тривалості робочого часу для інших поширених режимів і графіків роботи, ніж ті, що оприлюднені даним листом Мінсоцполітики.

Див. лист Мінсоцполітики України від 19.10.2017 р. №224/0/103-17/214 (прим. ред.).

Додаток до листа Міністерства соціальної політики від 08.08.2018 N 78/0/206-18

Поканики

Січень

Лютий

Березень

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

Листопад

Грудень

Всього

Кількість календарних днів

Кількість святкових днів і днів релігійних свят (число місяца на яке припадає свято)

2 (1, 7)

1 (8)

1 (28)

2 (1, 9)

2 (16, 28)

1 (24)

1 (14)

1 (25)

Кількість вихідних днів

Кількість днів, в які робота не проводиться

Кількість робочих днів

Кількість днів,що передують святковим і неробочим, у які тривалість робочого дня (зміни) при 40-годинному тижні зменшується на 1 годину (число місяця, в яке скорочується тривалість робочого дня)

1 (7)

1 (30)

1 (8)

1 (27)

1 (23)

2 (24, 31)

Норма тривалості робочого часу в годинах при:

40- годинному робочому тижні

1993,0

39- годинному робочому тижні

163,8

163,8

163,8

140,4

179,4

163,8

163,8

171,6

163,8

163,8

1950,0

38,5- годинному робочому тижні

161,7

161,7

161,7

138,6

177,1

161,7

161,7

169,4

161,7

161,7

1925,0

36- годинному робочому тижні

151,2

151,2

151,2

129,6

165,6

151,2

151,2

158,4

151,2

151,2

1800,0

33- годинному робочому тижні

138,6

138,6

138,6

118,8

151,8

138,6

138,6

145,2

138,6

138,6

1650,0

30- годинному робочому тижні

1500,0

25- годинному робочому тижні

1250,0

24- годинному робочому тижні

100,8

100,8

100,8

86,4

110,4

100,8

100,8

105,6

100,8

100,8

1200,0

20- годинному робочому тижні

1000,0

18- годинному робочому тижні

75,6

75,6

75,6

64,8

82,8

75,6

75,6

79,2

75,6

75,6

900,0

Источник: https://buh-ua.com.ua/uk/doc/52556/

Статья 91. Понятие рабочего времени. Нормальная продолжительность рабочего времени

Статья 91. Понятие рабочего времени. Нормальная продолжительность рабочего времени

1. Одним из важнейших институтов трудового права является институт рабочего времени. Этот институт правовыми средствами обеспечивает процесс производства, а также регулирует участие в нем работников, устанавливая обязательную для них меру труда.

В соответствии с законодательством рабочее время является универсальным измерителем, применяемым при характеристике количества, качества труда, его эффективности.

Законодатель определяет рабочее время как время, в течение которого работник в соответствии с правилами внутреннего трудового распорядка организации и условиями трудового договора должен исполнять трудовые обязанности, а также иные периоды времени, которые в соответствии с законами и иными нормативными правовыми актами относятся к рабочему времени.

Определение рабочего времени, приведенное в Трудовом кодексе РФ (далее — ТК, Трудовой кодекс), основывается на сложившемся в российской науке трудового права понятии рабочего времени и делает упор на фактор долженствования: к рабочему может быть отнесено время, в течение которого работник должен исполнять трудовые обязанности. В определении, по существу, отождествляются два различных понятия: рабочее время как таковое и его норма.

Необходимо иметь в виду, что фактически отработанное время может не совпадать с установленной правилами внутреннего трудового распорядка или трудовым договором нормой рабочего времени. Работа сверх установленной работнику продолжительности рабочего времени также считается рабочим временем со всеми вытекающими отсюда правовыми последствиями даже в том случае, если работодатель привлекал работника к такой работе в нарушение законодательства и работник не обязан был ее исполнять.

В подобных случаях следует руководствоваться определением рабочего времени, которое дано в Конвенции МОТ N 30 «О регламентации рабочего времени в торговле и учреждениях» (1930 г.), где под рабочим временем понимается период, в течение которого трудящийся находится в распоряжении работодателя. Аналогичные определения рабочего времени даны в Конвенциях МОТ N 51 «О сокращении продолжительности рабочего времени на общественных работах» (1936 г.) и N 61 «О сокращении рабочего времени в текстильной промышленности» (1937 г.)*(1).

Правовое регулирование рабочего времени состоит в нормировании его продолжительности, то есть установлении продолжительности времени, которое работник должен отработать у данного работодателя в определенную единицу времени. Законодательно определяются также и вопросы режима рабочего времени, его учета и использования, закрепляются права и обязанности работников, а также работодателя по поводу рабочего времени, в предоставлении гарантий (стимулов, ответственности), обеспечивающих реализацию этих прав и обязанностей.

Функциями рабочего времени являются:

— охранительная (восстановление трудоспособности работников);

— производственная (обеспечение производительности труда);

— гарантийная (установление государством максимальной продолжительности рабочего времени, соблюдение которой является обязательным для всех работодателей)*(2).

Правовой основой регулирования вопросов рабочего времени служит ст. 37 Конституции РФ, согласно которой работающему по трудовому договору гарантируется продолжительность рабочего времени, установленная федеральным законом.

Кроме того, следует назвать международные источники: Конвенцию МОТ N 47 «О сокращении рабочего времени до сорока часов в неделю» (1935 г.), Рекомендацию МОТ N 116 «О сокращении продолжительности рабочего времени» (1962 г.) и др.

2. В комментируемой статье подчеркивается, что к рабочему времени относятся периоды времени, в течение которых работник исполнял трудовые обязанности, а также иные периоды времени, в течение которых работник не работал, но согласно закону оно также включается в рабочее время.

Так, например, в соответствии со ст. 109 ТК в рабочее время включаются специальные перерывы для обогревания и отдыха, предоставляемые работникам, работающим в холодное время года на открытом воздухе или в закрытых необогреваемых помещениях, а также грузчикам, занятым на погрузочно-разгрузочных работах.

Согласно ст. 258 ТК в рабочее время включаются дополнительные перерывы для кормления ребенка (детей), предоставляемые работающим женщинам, имеющим детей в возрасте до полутора лет, не реже чем через каждые три часа непрерывной работы продолжительностью не менее 30 минут каждый.

3. Установленная ст. 91 предельная продолжительность рабочего времени — не более 40 часов в неделю — называется «нормальной» в связи с тем, что она распространяется на работников всех организаций независимо от их организационно-правовых форм и от формы собственности, кроме тех, для которых законодательством предусмотрена сокращенная продолжительность рабочего времени.

Наряду с нормальной продолжительностью рабочего времени законодатель выделяет сокращенное и неполное рабочее время.

Нормальная продолжительность рабочего времени и сокращенная продолжительность рабочего времени по своей сути являются видами полного рабочего времени, в течение которого работник отрабатывает установленную законом норму продолжительности рабочего времени.

Еще в 1966 г. профессор Л.Я. Гинцбург писал, что «нормальный рабочий день (и нормальная рабочая неделя) — лишь частные случаи нормального рабочего времени наряду с сокращенным рабочим днем и сокращенной рабочей неделей… И нормальный рабочий день (неделя), и сокращенный рабочий день (неделя) в равной мере являются нормальным рабочим временем в том смысле, что они — мера труда, выраженная в единицах времени, установленная общегосударственным законом или на основе и в развитие закона подзаконным актом с учетом соображений охраны жизни и здоровья трудящихся и интересов общества в целом и т.д.»*(3).

При неполном рабочем времени норма продолжительности рабочего времени, установленная законом, не вырабатывается.

4. Порядок исчисления нормы рабочего времени на определенные календарные периоды (месяц, квартал, год) в зависимости от установленной продолжительности рабочего времени в неделю определяется федеральным органом исполнительной власти, осуществляющим функции по выработке государственной политики и нормативно-правовому регулированию в сфере труда.

На основании этого положения приказом Минздравсоцразвития России от 13 августа 2009 г. N 588н утвержден Порядок исчисления нормы рабочего времени на определенные календарные периоды времени (месяц, квартал, год) в зависимости от установленной продолжительности рабочего времени в неделю*(4). В соответствии с утвержденным Порядком норма рабочего времени на определенные календарные периоды времени исчисляется по расчетному графику пятидневной рабочей недели с двумя выходными днями в субботу и воскресенье исходя из продолжительности ежедневной работы (смены):

— при 40-часовой рабочей неделе — восемь часов;

— при продолжительности рабочей недели менее 40 часов — количество часов, получаемое в результате деления установленной продолжительности рабочей недели на пять дней.

Продолжительность рабочего дня или смены, непосредственно предшествующих нерабочему праздничному дню, уменьшается на один час.

В соответствии с ч. 2 ст. 112 ТК при совпадении выходного и нерабочего праздничного дней выходной день переносится на следующий после праздничного рабочий день.

В тех случаях, когда в соответствии с решением Правительства РФ выходной день переносится на рабочий день, продолжительность работы в этот день (бывший выходной) должна соответствовать продолжительности рабочего дня, на который перенесен выходной день.

Исчисленная в таком порядке норма рабочего времени распространяется на все режимы труда и отдыха.

Таким образом, норма рабочего времени конкретного месяца рассчитывается следующим образом: продолжительность рабочей недели (40, 39, 36, 30, 24 и т.д. часов) делится на пять, умножается на количество рабочих дней по календарю пятидневной рабочей недели конкретного месяца и из полученного количества часов вычитается количество часов в данном месяце, на которое производится сокращение рабочего времени накануне нерабочих праздничных дней.

В аналогичном порядке исчисляется норма рабочего времени в целом за год: продолжительность рабочей недели (40, 39, 36, 30, 24 и т.д. часов) делится на пять, умножается на количество рабочих дней по календарю пятидневной рабочей недели в году и из полученного количества часов вычитается количество часов в данном году, на которое производится сокращение рабочего времени накануне нерабочих праздничных дней.

Перенос выходных дней, совпадающих с нерабочими праздничными днями, предусмотренный ч. 2 ст. 112 ТК, осуществляется работодателями, применяющими различные режимы труда и отдыха, при которых работа в праздничные дни не производится. Такой порядок переноса выходных дней, совпадающих с нерабочими праздничными днями, в равной степени относится к режимам работы как с постоянными фиксированными по дням недели выходными днями, так и со скользящими днями отдыха.

У работодателей, приостановка работы у которых в нерабочие праздничные дни невозможна по производственно-техническим и организационным условиям (например, непрерывно действующее производство, ежедневное обслуживание населения и др.), перенос выходных дней, предусмотренный ч. 2 ст. 112 ТК, не осуществляется.

5. Следует учитывать, что индивидуальная норма, которую должен отработать каждый работник в учетном периоде, должна корректироваться на количество дней ежегодного дополнительного отпуска, а также на количество дней болезни работника.

6. Работодатель должен вести учет времени, фактически отработанного каждым работником. Учет рабочего времени может быть ежедневным, еженедельным и суммированным, однако во всех случаях учитывается отработанное работником время за каждый рабочий день.

Ежедневный (поденный) учет рабочего времени применяется при равной продолжительности ежедневной работы.

Еженедельный учет рабочего времени применяется, когда закон нормирует только продолжительность рабочей недели (пятидневной или шестидневной), а продолжительность ежедневной работы (смены) устанавливается графиком в пределах недельной нормы.

В тех случаях, когда ежедневная или еженедельная продолжительность рабочей недели по условиям производства не может быть соблюдена, допускается введение суммированного учета рабочего времени с тем, чтобы продолжительность рабочего времени за учетный период (месяц, квартал и др.) не превышала нормального числа рабочих часов. Учетный период не может превышать одного года. О суммированном рабочем времени см. ст. 104 ТК и комментарий к ней.

Источник: https://base.garant.ru/55098815/547649ff63bad80904f288cab03c5176/

Тесты по трудовому праву

1. Срок регистрации трудового договора физ/ лиц.- работодателем:

+ А. 7 дней

Б. 3 дня

В. 10 дней с момента заключения

Г. 1 месяц

2. Когда трудовой договор не обязателен в письменной форме:

А. если это особая форма договора — контракт.

Б. трудовой договор с несовершеннолетним работником.

В. организованный набор работников.

+ Г. трудовой договор с молодым специалистом.

3. Где регистрируется трудовой договор, который заключается с физическим лицом-предприятием?

А. В Министерстве юстиции

Б. В пенсионном фонде

В. В налоговой службе

+ Г. В государственном фонде занятости.

4. Кем разрабатывается и принимается коллективный договор :

А. на референдуме.

Б. на сессии Федерального собрания.

В. на собрании руководителей предприятия, фирмы, организации.

+ Г. на общей конференции трудового коллектива.

5. Сторонами заключения коллективного договора являются:

А. Работодатель (физическое лицо) и работник.

Б. председатель профсоюзного комитета и работники.

+ В. собственник или лицо им уполномоченное и трудовой коллектив.

Г. комитет по трудовым спорам и работники.

6. Моментом начала действия трудового договора считается:

А. через 5 дней после подписания.

Б. с момента заключения.

+ В. после государственной регистрации.

Г. с момента провозглашения трудового договора.

7. Испытания при приеме на работу не применимо к:

А. Лицам пенсионного возраста

Б. Военнообязанным

В. Инвалидам

+ Г. Работникам до 18 лет.

8. Действие коллективного договора предприятия распространяется на:

А. только на администрацию.

Б. на всех субъектов (членов) предприятия, кроме руководителей этого предприятия.

В. только на временных рабочих.

+ Г. На всех членов (субъектов) предприятия.

9. Не является гарантией обеспечения прав граждан на труд :

А. равенство трудовых прав граждан.

Б. свободный выбор вида деятельности.

В. компенсации материальных расходов, в связи с направлением в другую местность.

+ Г. расовая принадлежность.

10. Виды трудового договора по срокам действия:

+ А. срочный, бессрочный, на время определенной работы.

Б. Срочный, бессрочный.

В. Краткосрочный, среднесрочный, на время определенной работы.

Г. Краткосрочный, сезонный, долгосрочный.

11. Локальные источники трудового права-это…

А. Нормативно-правовые акты, принятые правительством РФ.

Б. Нормативно-правовые акты, принятые федеральным собранием.

+ В. Правовые акты, принятые собраниями коллективов на уровне предприятий, учреждений, организаций.

Г. Нормативно — правовые акты принятые Президентом Российской Федерации.

12. При приеме на работу не требуется документ:

А. паспорт

+ Б. свидетельство о рождении

В. трудовая книжка

Г. диплом

13. В случае реорганизации собственности коллективный договор продолжает действовать в течении срока

+ А. срок, на который он заключен.

Б. 10 дней с момента реорганизации.

В. продолжает действовать неограниченный промежуток времени.

Г. прекращает свое действие сразу после завершения реорганизации.

14. По общему правилу срок испытания при принятии на работу не может превышать:

А. 20 дней.

Б. Две недели.

В. В зависимости от сферы деятельности 1-3 месяца.

+ Г. 3 месяца.

15. Испытательный срок для рабочих составляет:

А. 3 месяца.

Б. 10 дней

+ В. 1 месяц

Г. 6 месяцев.

16. Необоснованный отказ в принятии на работу запрещается в случаях:

А. Лицо, устраивающееся на работу было ранее судимо.

Б. Лицо прописано в другой области страны.

+ В. Ни в коем случае.

Г. Предусмотренных законодательством

17. Трудовой договор может прекратится по инициативе:

+ А. Собственника, работника, профсоюза.

Б. Собственника, работника, сотрудников милиции.

В. Работника, членов его семьи.

Г. Профсоюзного органа, начальника отдела кадров

18. Перевод работника на другое предприятие, или перевод на другую должность возможно при:

+ А. Согласии работника.

Б. Необходимости рабочего процесса.

В. Требовании руководства

Г. Строго по решению трудового коллектива.

19. Сфера применения контрактов определяется:

А. Сторонами трудового договора

+ Б. Законодательством РФ

В. Конституцией РФ.

Г. Профсоюзами.

20. Лицо может самостоятельно заключать трудовой договор в возрасте:

А. с 14 лет

Б. с 20 лет

+ В. с 16 лет

Г. с 18 лет

21. Срок действия дисциплинарного взыскания:

+ А. 1 год

Б. 3 года

В. 6 месяцев

Г. 2 недели

22. Днем полного увольнения работника с работы считается:

А. Последний день работы

Б. Следующий за последним днем работы

+ В. День выдачи трудовой книжки

Г. Следующий день, за днем выдачи трудовой книжки

23. Определите, обязан ли работодатель, в случае увольнения работника по инициативе работодателя, выдавать работнику копию приказа:

А. Обязан при любых обстоятельствах

Б. Не обязан.

+ В. Обязан, если требует работник

Г. Обязан, лишь с разрешения начальника отдела кадров

24. Прогулом считается:

А. Отсутствие на рабочем месте свыше 3х часов

+ Б. Отсутствие на работе свыше 3х часов

В. Отсутствие на рабочем месте в течении дня

Г. Неявка на работу более 2х дней

25. При 6-дневной рабочей неделе продолжительность работы не может превышать:

+ А. 7 часов

Б. 8 часов

В. 6 часов

Г. 5 часов

26. Начало и окончание рабочего дня предусматривается:

А. В законе России о коллективных договорах

+ Б. Правилами внутреннего трудового распорядка и графиками сменности

В. В уставе предприятия

Г. В постановлении правительства РФ

27. Ночным считается рабочее время с:

А. с20.00 до 8.00

Б. с18.00 до 6.00

+ В. с 22.00 до 6.00

Г. с 23.00 до 7.00

28. Для каких работников установлена сокращенная продолжительность рабочего времени и составляет 34 часа в неделю :

А. для учащихся, работающих в летние каникулы в возрасте 14-15 лет

Б. для пенсионеров

В. для инвалидов

+ Г. для работников в возрасте с 16-18 лет

29. Какой документ является единственным свидетельством о трудовой деятельности работника.

А. Трудовой договор

+ Б. Трудовая книжка

В. Приказ о приеме на работу

Г. Все выше указанные варианты

30. К источникам трудового права относятся:

А. Только нормативно — правовые акты, которые составляют систему законодательства о труде

+ Б. Какие — либо нормативно-правовые акты, которые содержат нормы, направленные на регулирование трудовых отношений.

В. Все нормативно — правовые акты, которые содержат нормы поведения работника

Г. Все нормативно-правовые акты, которые регулируют оплату труда.

31. В предмете трудового права центральное место занимают отношения

А. между работниками одной организации

+ Б. трудовые

В. в области организации труда

32. По общему правилу вступать в трудовое правоотношение в качестве работника можно с

+ А. шестнадцати лет

Б. восемнадцати лет

В. четырнадцати лет

33. Одними из основных понятий трудового права являются:

+ а. трудовые отношения, Трудовая дисциплина

б. административная ответственность, трудовой кодекс РФ

в. центр занятости, отдел кадров

33. Ночное время продолжается с:

+ 22 часов до 6 часов;

— 23 часов до 6 часов;

— 00 часов до 7 часов.

34. Выполнение работы в качестве наказания за участие в забастовке – это:

+ принудительный труд;

— дискриминация труда;

— способ правовой защиты работодателя.

35. Предметом трудового права являются:

+ трудовые и иные непосредственно связанные с ними отношения;

— самостоятельная предпринимательская деятельность без найма других работников;

— деловое сотрудничество между организациями.

36. Трудовое право регулирует общественные отношения по:

+ материальной ответственности работодателей и работников в области труда;

— внеслужебному времени работников;

— добровольному страхованию работников от несчастных случаев на производстве;

37. Субъектами трудового права не являются:

+ граждане, осуществляющие самостоятельную деятельность в сети Интернет (фриланс), без официального оформления;

— трудовые арбитражи;

— профсоюзные организации.

Тест № 38. Принципом трудового права является:

+ содействие гражданам в трудоустройстве;

— возмещение вреда, который был причинен работнику на производстве, по собственному усмотрению работодателя;

— недопущение забастовок.

39. Метод правового регулирования в трудовом праве представляет собой:

+ совокупность средств и приемов воздействия на предмет трудового права, то есть на трудовые и непосредственно связанные с ними правоотношения;

— совокупность тех направлений, в которых действует трудовое право;

— основное начало, идею, на которых основано упорядочение трудовых отношений.

40. Метод трудового права характеризуется:

+ комплексным подходом и тесной связью с предметом трудового права;

— однообразным способом установления прав и обязанностей сторон, которые прописываются исключительно Трудовым кодексом РФ;

— наличие лишь императивных способов регулирования трудовых отношений.

41. Какова минимальная продолжительность обеденного перерыва согласно Трудовому кодексу РФ?

+ 30 минут;

— 60 минут;

— 20 минут.

42. Сколько дней может получить работник в качестве дополнительного оплачиваемого отпуска за ненормированный рабочий день?

+ не менее трех;

— не менее пяти;

— не менее семи.

43. Что включается в стаж работы, который позволяет работнику уйти в ежегодный основной оплачиваемый отпуск?

+ период вынужденного отгула при незаконном увольнении;

— период, когда работник отсутствовал на рабочем месте без уважительных причин;

— время отпуска по уходу за ребенком, не достигшим установленного законом возраста.

44. Какова максимальная доля неденежной формы заработной платы?

+ 20 % от начисленной заработной платы;

— 10 % от оклада по должности;

— 30 % от средней заработной платы, начисленной работнику за определенный период.

45.Тест. Что не включается в расчетный листок?

+ размер уже произведенных выплат за предыдущие периоды работы;

— размер производимых удержаний из заработной платы за текущий период работы;

— составные части заработной платы.

46. Какова минимальная часть заработной платы, которая должна оставаться у работника после всех удержаний, включая удержания по исполнительным листам и взыскания алиментов на несовершеннолетних детей?

+ 30 %;

— 50 %

— 40 %.

47. Имеет ли право государственный служащий приостановить работу, если ему задерживают заработную плату более 15 дней?

+ нет, не имеет;

— да, имеет, если известит руководство в письменной форме;

— да, имеет в любом случае.

48. Как оплачиваются первые два часа сверхурочной работы?

+ не менее чем в полуторном размере;

— не менее чем в двойном размере;

— так же, как и основное время.

49. Что в данном случае будет признаваться служебной командировкой?

+ производство допроса следователем свидетеля по уголовному делу в другом регионе;

— очередной рейс, в который отправляется бортпроводник;

— перевозка грузов дальнобойщиком.

Источник: https://testua.ru/trudovoe-pravo/306-testy-po-trudovomu-pravu-s-otvetami.html

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *